Кабінет психолога

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами сайту: https://vseosvita.ua/library/posibnik-z-psihologicnoi-prosviti-dla-batkiv-osnovi-batkivskoi-kompetentnosti-253001.html

Якщо дитина говорить погані слова

Маленькі діти впитують інформацію, як губки. Дуже часто серед цієї інформації попадаються не зовсім пристойні слова і вирази, які слід було б пропустити повз вуха. Але дитина саме їх і запам’ятовує краще всього, та й потім з великим задоволенням відтворює. Отже, що ж робити, якщо дитина лається? Якщо малюк у віці до 3-х років говорить погане слово/слова

В першу чергу запитайте дитину, де вона почула це слово. Тільки зробіть це абсолютно спокійно, неупереджено, не показуючи малюкові своєї емоційної реакції Може бути таке, що дитина чула зовсім інше слово, яке зовсім не є лайкою, але перекрутила його на свою дитячу мову, і вийшло щось непристойне.

Прослідкуйте за манерою спілкування в своїй сім’ї. Якщо хтось із вас вживає лайки в розмові, тоді несправедливо вимагати від дитини уникати цих слів «Не допоможуть навіть такі вмовляння, що ці слова можуть вживати тільки дорослі, а діткам поки не можна». У такому випадку дитина робить закономірний висновок оскільки лаятися можна тільки дорослим, значить, якщо я лаюся – я дорослий. Тоді малюк буде лаятися, щоб здаватися дорослим.

Знайдіть джерело, від якого малюк чує такі слова і, якщо є можливість, постарайтеся це джерело «знешкодити» (обмежте спілкування, попросіть стримуватися при дитині).

Ви можете спробувати розповісти дитині, що це слово виховані люди не говорять, що вам неприємно чути такі слова, що вам не подобається, коли люди говорять так. Але ваші переконання з великою ймовірністю ні до чого не приведуть. Хоча сказати це дитині все-таки варто.

Не акцентуйте увагу на висловлюваннях дитини. Ні в якому разі не смійтеся (інакше ви покажете дитині, що погане слово вас веселить, і дитино буде продовжувати його вживати, щоб насмішити вас).

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами сайту: https://vseosvita.ua/library/posibnik-z-psihologicnoi-prosviti-dla-batkiv-osnovi-batkivskoi-kompetentnosti-253001.html

Дитячі істерики
та способи їх подолання

Намагаєтесь якомога рідше вживати слово «НІ». Говоріть тільки тоді, коли це дійсно необхідно. Коли Ви багато чого дозволяєте робити, дитина менше разів вступає в протест (адже пізнавати світ – це одна з її основних потреб), а отже і більшості істерик можна уникнути. «Ні» повинно бути мало, але воно бути повинно!!! Потрібно завжди пам’ятати, що відмовляти дитині є чомусь – цілком нормально. Як і те, що дитина може обурюватися через це. Але якщо вже Ви дитину в чомусь обмежуєте і вона починає висловлювати яскравий протест, важливо не поступатися, оскільки така манера поведінки може закріпитися як тільки дитина зрозуміє, що так вона зможе домагатися того, що хоне, це буде ведучий механізм взаємодії з вами, а надалі і з оточуючими в дорослому житті.

Якщо бачите що пахне «смаженим» – спробуйте підключити почуття гумору. І навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця.

Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід) і ви відчуваєте, що поганий настрій «не за горами» – залучіть її до підготовки – нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат.

Ніколи не висміюйте, не принижуйте і не ображайте дитину. Якщо, вона вчинила який-небуть негарний, з Вашої точки зору, вчинок – обов’язково скажіть їй про це. Але не акцентуйте увагу на особистості, а говоріть саме про дії. Тобто не «Ти поганий», а «Ти вчинив не правильно».

Для дітей також важливим є можливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійною. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щоб у дитини обов’язково були сфери, в яких тільки вона вирішує, як має бути, або вона сама вибирає із запропонованих альтернатив.

Частою причиною істерик буває невизначеність. Особливо в кризові періоди дитина потребує стабільності, як ніколи. І коли батьки намагаються надати їй безмежне право вибору, дитина може губитись.

10 АРГУМЕНТІВ, ЧОМУ МАЛЮНКИ ДИТИНИ ДО 8 РОКІВ НЕ ВАРТО ВИПРАВЛЯТИ

1.   Колір і форма, лінії на аркуші паперу є способом самовираження дитини, і як тільки матуся починає коментувати, що сонечко має бути круглим, дивлячись на квадратне сонечко дитини, вона тут же знайде інший спосіб самовираження, і це будуть капризи, крики і т. д.

2.   У період дошкільного віку, коли у дитини проходить дуже тонкий і важливий етап дорослішання – соціалізація, малюнок дасть вам зрозуміти можливі труднощі і переживання з цього приводу.

Але тільки якщо ви не забороняли малювати дитині те, що вона хоче. Наприклад: одна мама, у якої дитина дуже агресивна до інших, пишається тим, що завжди забороняла малювати війну і бійки. Так ось дитина і принесла все, що могла залишити на аркуші паперу, в реальні соціальні відносини зі світом.

3.   Дитина має право на свій сюрреалізм, тому виправляти малюнки дитини, пробувати робити їх більш красивими або правильними категорично не можна. Якщо дитина звикне до такої позиції, то помилки в дорослому житті теж будете виправляти ви.

4.   Кожен випадковий малюнок дитини – це позбавлення від негативних станів, емоцій, які вона

не змогла висловити, енергії, яку нікуди скинути. Тому, коли батьки починають допомагати з сюжетами, то несвідомо блокують психологічний канал, за допомогою якого дитина може стабілізувати свій психоемоційний стан. Можна допомогти дитині з вибором сюжету тоді, коли вона дуже цього просить, і то тільки чарівної фразою – «Малюй, що хочеться малювати».

5.   Наступне важливе запитання, яке задають батьки: чим малювати дитині? Адже прекрасно мати 64 красивих фломастера, які дають дуже чітку і тонку і рівну лінію. Але якщо розглядати малювання як форму самодопомоги, то тільки малювання рідкою фарбою, яка легко змішується і дає можливість експериментувати з формою і різним кольором, та ще воскові олівці, дають ефект справжнього терапевтичного простору в малюнку.

6. Ніколи не критикуйте і не порівнюйте малюнки дитини з іншими. Через прийняття продукту творчої діяльності вашого малюка ви приймаєте процес його становлення як особистості. Адже логіка дитини така: якщо малюнок поганий, значить і я для мами погана. Тому не бійтеся перехвалити дитину, адже кожен малюнок – це частинка прояву душі вашого маленького дива, його індивідуальності й неповторності.

7.   Важливо зауважити, що процес малювання для дітей – це спосіб самопізнання, і дуже важливо не втрачати такий важливий психологічний і педагогічний інструмент, як малюнок. Прості запитання до дитини: “Хто намальований на малюнку? Який він? Що він робить? В якому він настрої?” – Дають можливість батькам заглянути в душу дитини і побачити можливі проблеми.

8.   Світ фантазій і казок, який відбивається на малюнку, розкриває для дитини нові горизонти власної уяви, і це дуже значуща сфера життєдіяльності дитини. Якщо батьки постійно повертають дитину в сувору реальність, це значно зменшує здатність фантазувати у дітей, збіднюється інтелектуальний розвиток особистості, знижуються можливості креативного, образного мислення. Але ж самі подумайте: перед тим, як чомусь з’явитися в реальності, це щось з’являється у когось в фантазії. Не вбивайте в своїй дитині творця.

9.   Важливо сказати те, що сама дитина починає пишатися собою, коли бачить продукти своєї творчості в малюнках, що є найкращим засобом для психологічної профілактики невротичних розладів особистості, тривог, страхів і низької самооцінки. Як ви будете пишатися ви своєю дитиною, ні в казці сказати, ні пером описати.

10.   Малюнок є найпершою формою самовираження людства і найдавнішим засобом соціалізації. Наскальні малюнки передають нам весь шлях розвитку суспільства і цивілізації, так дайте ж своїй дитині пройти свій шлях розвитку в малюнках.

2.   Привчайте дитину з першого ж разу слухатися сказаного слова у спокійній інтонації; з раннього дитинства це виховується спільною з нею участю у прибиранні іграшок, у засвоєнні нових пізнавальних, конструктивних ігор та ін.

3.   Обов’язково виконуйте свої обіцянки (приємні й неприємні), щоб ваші слова були пов’язані з аналогічними відчуттями. Цим ви закріпите місце слова, тобто будете розвивати у дитини другу сигнальну систему, на якій будується весь подальший процес навчання.

4.   Не сваріться при дитині з приводу її вчинків, робіть це в її відсутності. При розмові з малям правильно вимовляйте слова, не «сюсюкаючи» і не перекручуючи їх. Не повторюйте за ним неправильно вимовлених слів, бо це призводить до неправильного розвитку мовних функцій.

5.   Неорганізована й нерегулярна надмірна активність, дефіцит концентрації уваги й зосередженості на якійсь справі знижує комунікабельність таких дітей (уміння спілкуватися з однолітками), через що вони часто виявляються в ізоляції Допоможіть їм в організації спілкування з іншими малятами (в себе вдома, у дворі), привчайте їх до ігор та самі беріть в них участь.

6.   Сварити й карати порушника порядку марно: він би й радий поводитися по-іншому, але його руки, ноги, все тіло рухаються немов би самі по собі, не залишаючи хазяїнові часу подумати про наслідки. Незважаючи на безперервний рух, він недуже спритний, особливо там, де потрібні дрібні точні дії: зашнурувати черевики, помити чашку або застебнути ґудзика. Це для нього серйозне випробування, а написати рядок рівних «паличок» або однакових «гачків» – взагалі непосильне завдання.

7.            Підготуйте своєму непосиді «поле для маневрів»: активні види спорту для нього – просто панацея.

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами:

Марінушкіна О. Є. Порадник практичного психолога / О. Є. Марінушкіна, Ю. О. Замазій.— Х.: Вид. група «Основа», 2007.— 240 с. — (Дошкільний навчальний заклад. Психологія виховання).

Правила побудови стилю поведінки

з неспокійними, сором’язливими, конфліктними та агресивними дітьми

З неспокійною дитиною:

1. Чітко виберіть для себе, що можна, а чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.

2. Стримуйте свої емоції, адже дитина наслідує вас.

3. Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти.

4. Пам’ятайте, що істеричні напади найчастіше пов’язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття. Не треба по­турати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїть­ся, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

З конфліктною дитиною:

1. Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Тре­ба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.

2. Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об’єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

3. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, ви­значте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

4. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжу­ватиме провокувати їх.

5. Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перерва­ти таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

З сором’язливою дитиною:

1. Слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка в гості до знайомих людей, запрошувати дітей у гості, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій, учити дитину спокійно реагувати на нові місця і людей.

2. Не варто постійно турбуватися за дитину, намагатися повністю обері­гати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте будь-яким утрудненням, надайте їй повну свободу діяльності. Постійно укріплюйте в дитини упевненість у собі, у власних силах.

3. Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних зі спіл­куванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужим дорослим» (у магазині, на зупинці, в дитя­чому парку, кінотеатрі тощо).

4. Підкреслюючи переваги і корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою людиною.

5. Намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

З агрессивною дитиною:

1. Слід пам’ятати, що заборона і підвищення голосу — неефективні спо­соби подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде по­долано.

2. Надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допус­кайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти».

3. Нехай ваша дитина постійно відчуває, що ви любите, цінуєте і прий­маєте її. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти її. Хай вона бачить, що вона потрібна і важлива для вас.

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами сайту:

https://osvitanova.com.ua/posts/2613-8-typiv-intelektu-dytyny-porady-shchodo-rozvytku

Американський психолог Говард Гарднер запропонував теорію, яка пояснює різні види інтелекту. Вчений припускає, що зводити визначення інтелекту дитини до простої перевірки IQ недостатньо. Академічна успішність, безсумнівно, важлива, але настільки ж важливі і схильності дитини до малювання, музики, танців, підприємницької діяльності і т. д.

Всі ці схильності необхідно враховувати, визначаючи потенціал дитини. Так виникла теорія множинного інтелекту, яка доводить, що у дитини можуть домінувати 1 або 2 з вісьми типів інтелекту.

8 типів інтелекту

Теорія Говарда Гарднера швидко знайшла послідовників у всьому світі. Педагоги з різних країн стали включати теорію множинного інтелекту в свої системи освіти. Розглянемо докладніше типи інтелекту, які зустрічаються у дітей.

1. Телесно-кінестетичний

Діти, які мають тілесно-кинестетичний інтелект, зазвичай досягають успіхів у спорті та інших видах фізичної активності. Вони багато рухаються, та їх рухи гарно скоординовані.

2. Візуально-просторовий

Даний тип інтелекту визначає, наскільки добре дитина може візуалізувати об’єкти, місця і навіть свої сни. Діти, що володіють таким інтелектом, мають таланти в малюванні, ліпленні і інших подібних заняттях.

3. Логіко-математичного

Логічний інтелект пов’язаний зі здібностями дитини до математичних обчислень і аргументацій. Якщо ваша дитина спостережлива, вміє мислити нестандартно, логічно міркувати, пояснювати, розуміти підказки – у неї розвинений даний тип інтелекту.

4. Музичний

Якщо дитина любить слухати музику, це ще не означає, що вона має музичний інтелект. Даний тип інтелекту розвинений у дітей, які люблять складати музику, співати і настукувати різні ритми. Вони краще за інших розуміють музику.

5. Лінгвістичний

У дітей, що володіють лінгвістичним інтелектом, зазвичай добре розвинені мовні навички. Якщо у вашої дитини гарний почерк, вона любить читати, добре розуміє граматику і вміє вірно писати складні слова, у неї розвинений даний тип інтелекту.

6. Екзистенційний

Екзистенціальний інтелект не варто плутати з інтровертованістю або егоцентричністю. Він пов’язаний зі здатністю людини насолоджуватися самотністю. Якщо дитина, залишаючись одна, не нудьгує і не боїться, то у неї розвинений даний тип інтелекту.

7. Міжособистісний

Діти з розвиненим міжособистісним інтелектом вміють добре спілкуватися з оточуючими. У них зазвичай багато друзів, і вони люблять бути в компанії. Якщо ваша дитина постійно проводить часом зі своїми друзями і любить спілкуватися з людьми, у неї розвинений даний тип інтелекту.

8. Натуралістичний

Якщо ваша дитина цікавиться садівництвом, доглядом за тваринами, то у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти люблять природу.

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами сайту: https://vseosvita.ua/library/posibnik-z-psihologicnoi-prosviti-dla-batkiv-osnovi-batkivskoi-kompetentnosti-253001.html

Ці 10 фраз, які дуже часто використовують батьки, можуть зашкодити швидкій і безболісній адаптації дитини до дитсадка.

Вчись їсти самостійно, бо в садочку ніхто кормити тебе не буде! — таким способом ми формуємо негативну установку дитини на садочок. Краще скажіть: Ти вже можеш їсти сам, ти вже такий дорослий! Мені так подобається дивитися, як ти самостійно їси!

Ану поділись іграшкою — в садочку доведеться ділитися! Там всі іграшки спільні! — для дитини це не аргумент, а для того, щоб малюк зміг взаємодіяти з іншими дітками, йому потрібно цьому навчитися. Краще скажіть: “Дивись, як хлопчик хоче твою іграшку, давай дамо йому трішки погратися, він пограється і поверне!”

Не плач, бо віддам в дитячий садок! — так ми залякуємо дитину, формуємо враження, що в садку погано і там можуть скривдити.

Заспокойся, бо заведу в дитсадок і там залишу! — знову ж таки, лякаємо дитину ще й тим, що мама може хотіти позбутися її, а значить не любить…

Там не страшно! Не бійся! Вихователька не буде тебе ображати! — «не» дитиною не сприймається. Дитина чує: “Потрібно боятися, в садку страшно, а вихователька може скривдити”

Я буду з тобою в групі сидіти! (якщо насправді ви не збираєтесь цього робити) — це обман. Обманюючи малюка ми самі собі копаємо яму, оскільки з часом він перестане нам довіряти, почне обманювати сам. Тому, якщо ви пообіцяли залишитися з дитиною — залишіться, і не йдіть поки малюк на це не погодиться.

Я тобі куплю…. якщо ти підеш в садочок! — малюк звикне до того, що кожен раз мама щось купує і з часом почне маніпулювати і вимагати щораз більше і більше.

Будь-який негатив про вихователів, помічників вихователя дитини, садочок загалом, навіть просто інтонація (в присутності дитини) — малюк складає враження про вихователів з ваших слів. Якщо ви негативно відзиваєтеся — значить вихователі погані, тому з ними залишатися небезпечно.

Не плач! Дивися, інші діти не плачуть! А ти… — не варто порівнювати дитину з іншими. Ніколи. Ні за яких обставин! Краще скажіть: ‘Тобі сумно / гірко, що доводиться залишатись без мами, я теж сумуватиму за тобою!”

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами сайту: https://vseosvita.ua/library/posibnik-z-psihologicnoi-prosviti-dla-batkiv-osnovi-batkivskoi-kompetentnosti-253001.html

Особливості та правила бесіди з дитиною
за допомогою прийомів активного слухання

По-друге, якщо ви розмовляєте з засмученою дитиною, не слід ставити їй запитання. Бажано, щоб ваші відповіді звучали в стверджувальній формі. Здавалося б, різниця між стверджувальною і питальною відповідями дуже незначна, іноді це всього лише тонка інтонація, а реакція на них буває дуже різна. Часто на запитання «Що трапилося?» засмучена дитина відповідає «Нічого!», А якщо ви скажете «Щось сталося» то дитині буває легше почати розповідати про те, що трапилося.

Дуже важливо в бесіді «тримати паузу». Після кожної вашої репліки краще за все помовчати. Пам’ятайте, що цей час належить дитині, не забивайте його своїми міркуваннями і зауваженнями, пауза допомагає дитині розібратися в своєму переживанні і одночасно повніше відчути, що ви поруч. Дізнатися про те, що дитина ще не готова почути вашу репліку, можна по її зовнішньому вигляду. Якщо її очі дивляться не на вас, а в сторону, «всередину» або вдалину, то продовжуйте мовчати – в дитини відбувається зараз дуже важлива і потрібна внутрішня робота.

В вашій відповіді також іноді корисно повторити, що саме, як ви зрозуміли, сталося з дитиною, а потім позначити її почуття. Так, відповідь батька в попередньому прикладі могла би складатися з двох фраз. Іноді у батьків виникає побоювання, що дитина прийме повторення її слів як передражнювання. Цього можна уникнути, якщо використовувати інші слова з тим же змістом. Практика показує, що якщо ви навіть і використовуєте ті ж фрази, але при цьому точно вгадуєте переживання дитини, вона, як правило, не помічає нічого незвичайного, і бесіда успішно триває.