Консультації психолога Клименко А. А.

«Корисні контакти для допомоги та подолання невидимих наслідків війни»

  • Київ Департамент соціального захисту населення

тел.: (044) 404-63-49, (044) 408-39-74

  • Київський міський центр зайнятості м. Київ, вул. Жилянська 47-Б

тел.: (044) 245-171-17, (097) 528-14-71

  • Районні громадські організації для учасників АТО міста Києва www.kyivcity.gov.ua Київський міський центр допомоги учасникам Антитерористичної операції тел.: 0-800-300-633
  • Центр травматерапії «Повернення» м. Київ, вул. Костянтинівська, 61 тел.: (066) 518-00-06, (097) 580-01-93
  • Центр «Інтеграція» м. Київ, вул. Бастіонна, 3/12 (ст. м. Дружби Народів) www.abctu.orgwww.facebook.com/center.integratione-mail: integration.kiev@gmail.com

тел.: (067) 594-94-46, (095) 913-69-41

  • Центр психологічного консультування та травматерапії «Open Doors» www.odukraine.com e-mail: opendoorsukraine@gmail.com тел.: (097) 750-22-57
  • Центр психічного здоров’я та психосоціального супроводу НаУКМА ПрограмаСЕТАwww.ceta.org.ua www.facebook.com/psychosocialsupportnaukma тел.: (067) 109-58-31
  • Київський міський клінічний госпіталь ветеранів війни м. Київ, вул. Ф. Максименка, 26 (Пуща-Водиця, 4 лінія) Київська міська психіатрична лікарня № 1 імені І.П. Павлова м. Київ, вул. Кирилівська, 103-А

тел.: (044) 468-32-17, (044) 463-74-82

По місту та області за посиланням: https://mva.gov.ua/storage/app/sites/1/uploaded-files/160137358572968.pdf Невидимі наслідки війни. Як розпізнати? Як спілкуватись? Як допомогти подолати? Довідник для широкого кола фахівців / К. Возніцина, Л. Литвиненко. — Київ, 2020. 192 с. (ст. 152)

за матеріалами сайту: https://mva.gov.ua/storage/app/sites/1/uploaded-files/160137358572968.pdf

18.05.22

Консультація

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами сайту: https://vseosvita.ua/library/posibnik-z-psihologicnoi-prosviti-dla-batkiv-osnovi-batkivskoi-kompetentnosti-253001.html

 

Якщо дитина говорить погані слова

 

Маленькі діти впитують інформацію, як губки. Дуже часто серед цієї інформації попадаються не зовсім пристойні слова і вирази, які слід було б пропустити повз вуха. Але дитина саме їх і запам’ятовує краще всього, та й потім з великим задоволенням відтворює. Отже, що ж робити, якщо дитина лається? Якщо малюк у віці до 3-х років говорить погане слово/слова

В першу чергу запитайте дитину, де вона почула це слово. Тільки зробіть це абсолютно спокійно, неупереджено, не показуючи малюкові своєї емоційної реакції Може бути таке, що дитина чула зовсім інше слово, яке зовсім не є лайкою, але перекрутила його на свою дитячу мову, і вийшло щось непристойне.

Прослідкуйте за манерою спілкування в своїй сім’ї. Якщо хтось із вас вживає лайки в розмові, тоді несправедливо вимагати від дитини уникати цих слів «Не допоможуть навіть такі вмовляння, що ці слова можуть вживати тільки дорослі, а діткам поки не можна». У такому випадку дитина робить закономірний висновок оскільки лаятися можна тільки дорослим, значить, якщо я лаюся – я дорослий. Тоді малюк буде лаятися, щоб здаватися дорослим.

Знайдіть джерело, від якого малюк чує такі слова і, якщо є можливість, постарайтеся це джерело «знешкодити» (обмежте спілкування, попросіть стримуватися при дитині).

Ви можете спробувати розповісти дитині, що це слово виховані люди не говорять, що вам неприємно чути такі слова, що вам не подобається, коли люди говорять так. Але ваші переконання з великою ймовірністю ні до чого не приведуть. Хоча сказати це дитині все-таки варто.

Не акцентуйте увагу на висловлюваннях дитини. Ні в якому разі не смійтеся (інакше ви покажете дитині, що погане слово вас веселить, і дитино буде продовжувати його вживати, щоб насмішити вас).

17.05.22

Консультація

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами сайту: https://vseosvita.ua/library/posibnik-z-psihologicnoi-prosviti-dla-batkiv-osnovi-batkivskoi-kompetentnosti-253001.html

 

Дитячі істерики
та способи їх подолання

 

Намагаєтесь якомога рідше вживати слово «НІ». Говоріть тільки тоді, коли це дійсно необхідно. Коли Ви багато чого дозволяєте робити, дитина менше разів вступає в протест (адже пізнавати світ – це одна з її основних потреб), а отже і більшості істерик можна уникнути. «Ні» повинно бути мало, але воно бути повинно!!! Потрібно завжди пам’ятати, що відмовляти дитині є чомусь – цілком нормально. Як і те, що дитина може обурюватися через це. Але якщо вже Ви дитину в чомусь обмежуєте і вона починає висловлювати яскравий протест, важливо не поступатися, оскільки така манера поведінки може закріпитися як тільки дитина зрозуміє, що так вона зможе домагатися того, що хоне, це буде ведучий механізм взаємодії з вами, а надалі і з оточуючими в дорослому житті.

Якщо бачите що пахне «смаженим» – спробуйте підключити почуття гумору. І навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця.

Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід) і ви відчуваєте, що поганий настрій «не за горами» – залучіть її до підготовки – нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат.

Ніколи не висміюйте, не принижуйте і не ображайте дитину. Якщо, вона вчинила який-небуть негарний, з Вашої точки зору, вчинок – обов’язково скажіть їй про це. Але не акцентуйте увагу на особистості, а говоріть саме про дії. Тобто не «Ти поганий», а «Ти вчинив не правильно».

Для дітей також важливим є можливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійною. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щоб у дитини обов’язково були сфери, в яких тільки вона вирішує, як має бути, або вона сама вибирає із запропонованих альтернатив.

Частою причиною істерик буває невизначеність. Особливо в кризові періоди дитина потребує стабільності, як ніколи. І коли батьки намагаються надати їй безмежне право вибору, дитина може губитись.

16.05.22

Консультація

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами сайту: https://vseosvita.ua/library/posibnik-z-psihologicnoi-prosviti-dla-batkiv-osnovi-batkivskoi-kompetentnosti-253001.html

 

10 АРГУМЕНТІВ, ЧОМУ МАЛЮНКИ ДИТИНИ ДО 8 РОКІВ НЕ ВАРТО ВИПРАВЛЯТИ

 

1.   Колір і форма, лінії на аркуші паперу є способом самовираження дитини, і як тільки матуся починає коментувати, що сонечко має бути круглим, дивлячись на квадратне сонечко дитини, вона тут же знайде інший спосіб самовираження, і це будуть капризи, крики і т. д.

2.   У період дошкільного віку, коли у дитини проходить дуже тонкий і важливий етап дорослішання – соціалізація, малюнок дасть вам зрозуміти можливі труднощі і переживання з цього приводу.

Але тільки якщо ви не забороняли малювати дитині те, що вона хоче. Наприклад: одна мама, у якої дитина дуже агресивна до інших, пишається тим, що завжди забороняла малювати війну і бійки. Так ось дитина і принесла все, що могла залишити на аркуші паперу, в реальні соціальні відносини зі світом.

3.   Дитина має право на свій сюрреалізм, тому виправляти малюнки дитини, пробувати робити їх більш красивими або правильними категорично не можна. Якщо дитина звикне до такої позиції, то помилки в дорослому житті теж будете виправляти ви.

4.   Кожен випадковий малюнок дитини – це позбавлення від негативних станів, емоцій, які вона

не змогла висловити, енергії, яку нікуди скинути. Тому, коли батьки починають допомагати з сюжетами, то несвідомо блокують психологічний канал, за допомогою якого дитина може стабілізувати свій психоемоційний стан. Можна допомогти дитині з вибором сюжету тоді, коли вона дуже цього просить, і то тільки чарівної фразою – «Малюй, що хочеться малювати».

5.   Наступне важливе запитання, яке задають батьки: чим малювати дитині? Адже прекрасно мати 64 красивих фломастера, які дають дуже чітку і тонку і рівну лінію. Але якщо розглядати малювання як форму самодопомоги, то тільки малювання рідкою фарбою, яка легко змішується і дає можливість експериментувати з формою і різним кольором, та ще воскові олівці, дають ефект справжнього терапевтичного простору в малюнку.

6. Ніколи не критикуйте і не порівнюйте малюнки дитини з іншими. Через прийняття продукту творчої діяльності вашого малюка ви приймаєте процес його становлення як особистості. Адже логіка дитини така: якщо малюнок поганий, значить і я для мами погана. Тому не бійтеся перехвалити дитину, адже кожен малюнок – це частинка прояву душі вашого маленького дива, його індивідуальності й неповторності.

7.   Важливо зауважити, що процес малювання для дітей – це спосіб самопізнання, і дуже важливо не втрачати такий важливий психологічний і педагогічний інструмент, як малюнок. Прості запитання до дитини: “Хто намальований на малюнку? Який він? Що він робить? В якому він настрої?” – Дають можливість батькам заглянути в душу дитини і побачити можливі проблеми.

8.   Світ фантазій і казок, який відбивається на малюнку, розкриває для дитини нові горизонти власної уяви, і це дуже значуща сфера життєдіяльності дитини. Якщо батьки постійно повертають дитину в сувору реальність, це значно зменшує здатність фантазувати у дітей, збіднюється інтелектуальний розвиток особистості, знижуються можливості креативного, образного мислення. Але ж самі подумайте: перед тим, як чомусь з’явитися в реальності, це щось з’являється у когось в фантазії. Не вбивайте в своїй дитині творця.

9.   Важливо сказати те, що сама дитина починає пишатися собою, коли бачить продукти своєї творчості в малюнках, що є найкращим засобом для психологічної профілактики невротичних розладів особистості, тривог, страхів і низької самооцінки. Як ви будете пишатися ви своєю дитиною, ні в казці сказати, ні пером описати.

10.   Малюнок є найпершою формою самовираження людства і найдавнішим засобом соціалізації. Наскальні малюнки передають нам весь шлях розвитку суспільства і цивілізації, так дайте ж своїй дитині пройти свій шлях розвитку в малюнках.

 

16.05.22

Консультація

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами сайту: https://vseosvita.ua/library/posibnik-z-psihologicnoi-prosviti-dla-batkiv-osnovi-batkivskoi-kompetentnosti-253001.html

 

1.   Не потурайте злості, плачу, капризам, спробуйте відволікати увагу дитини, виявивши при цьому теплоту й добро.

2.   Привчайте дитину з першого ж разу слухатися сказаного слова у спокійній інтонації; з раннього дитинства це виховується спільною з нею участю у прибиранні іграшок, у засвоєнні нових пізнавальних, конструктивних ігор та ін.

3.   Обов’язково виконуйте свої обіцянки (приємні й неприємні), щоб ваші слова були пов’язані з аналогічними відчуттями. Цим ви закріпите місце слова, тобто будете розвивати у дитини другу сигнальну систему, на якій будується весь подальший процес навчання.

4.   Не сваріться при дитині з приводу її вчинків, робіть це в її відсутності. При розмові з малям правильно вимовляйте слова, не «сюсюкаючи» і не перекручуючи їх. Не повторюйте за ним неправильно вимовлених слів, бо це призводить до неправильного розвитку мовних функцій.

5.   Неорганізована й нерегулярна надмірна активність, дефіцит концентрації уваги й зосередженості на якійсь справі знижує комунікабельність таких дітей (уміння спілкуватися з однолітками), через що вони часто виявляються в ізоляції Допоможіть їм в організації спілкування з іншими малятами (в себе вдома, у дворі), привчайте їх до ігор та самі беріть в них участь.

6.   Сварити й карати порушника порядку марно: він би й радий поводитися по-іншому, але його руки, ноги, все тіло рухаються немов би самі по собі, не залишаючи хазяїнові часу подумати про наслідки. Незважаючи на безперервний рух, він недуже спритний, особливо там, де потрібні дрібні точні дії: зашнурувати черевики, помити чашку або застебнути ґудзика. Це для нього серйозне випробування, а написати рядок рівних «паличок» або однакових «гачків» – взагалі непосильне завдання.

7.            Підготуйте своєму непосиді «поле для маневрів»: активні види спорту для нього – просто панацея.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ

 

12. 05 22

Консультація

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами:

Марінушкіна О. Є. Порадник практичного психолога / О. Є. Марінушкіна, Ю. О. Замазій.— Х.: Вид. група «Основа», 2007.— 240 с. — (Дошкільний навчальний заклад. Психологія виховання).

Правила побудови стилю поведінки

з неспокійними, сором’язливими, конфліктними та агресивними дітьми

 

З неспокійною дитиною:

1. Чітко виберіть для себе, що можна, а чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.

2. Стримуйте свої емоції, адже дитина наслідує вас.

3. Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти.

4. Пам’ятайте, що істеричні напади найчастіше пов’язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття. Не треба по­турати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїть­ся, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

З конфліктною дитиною:

1. Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Тре­ба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.

2. Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об’єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

3. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, ви­значте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

4. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжу­ватиме провокувати їх.

5. Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перерва­ти таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

З сором’язливою дитиною:

1. Слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка в гості до знайомих людей, запрошувати дітей у гості, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій, учити дитину спокійно реагувати на нові місця і людей.

2. Не варто постійно турбуватися за дитину, намагатися повністю обері­гати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте будь-яким утрудненням, надайте їй повну свободу діяльності. Постійно укріплюйте в дитини упевненість у собі, у власних силах.

3. Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних зі спіл­куванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужим дорослим» (у магазині, на зупинці, в дитя­чому парку, кінотеатрі тощо).

4. Підкреслюючи переваги і корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою людиною.

5. Намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

З агрессивною дитиною:

1. Слід пам’ятати, що заборона і підвищення голосу — неефективні спо­соби подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде по­долано.

2. Надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допус­кайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти».

3. Нехай ваша дитина постійно відчуває, що ви любите, цінуєте і прий­маєте її. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти її. Хай вона бачить, що вона потрібна і важлива для вас.

 

 

 

11.05 22

Консультація

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами сайту:

https://osvitanova.com.ua/posts/2613-8-typiv-intelektu-dytyny-porady-shchodo-rozvytku

 

Американський психолог Говард Гарднер запропонував теорію, яка пояснює різні види інтелекту. Вчений припускає, що зводити визначення інтелекту дитини до простої перевірки IQ недостатньо. Академічна успішність, безсумнівно, важлива, але настільки ж важливі і схильності дитини до малювання, музики, танців, підприємницької діяльності і т. д.

Всі ці схильності необхідно враховувати, визначаючи потенціал дитини. Так виникла теорія множинного інтелекту, яка доводить, що у дитини можуть домінувати 1 або 2 з вісьми типів інтелекту.

8 типів інтелекту

Теорія Говарда Гарднера швидко знайшла послідовників у всьому світі. Педагоги з різних країн стали включати теорію множинного інтелекту в свої системи освіти. Розглянемо докладніше типи інтелекту, які зустрічаються у дітей.

 

1. Телесно-кінестетичний

Діти, які мають тілесно-кинестетичний інтелект, зазвичай досягають успіхів у спорті та інших видах фізичної активності. Вони багато рухаються, та їх рухи гарно скоординовані.

2. Візуально-просторовий

Даний тип інтелекту визначає, наскільки добре дитина може візуалізувати об’єкти, місця і навіть свої сни. Діти, що володіють таким інтелектом, мають таланти в малюванні, ліпленні і інших подібних заняттях.

3. Логіко-математичного

Логічний інтелект пов’язаний зі здібностями дитини до математичних обчислень і аргументацій. Якщо ваша дитина спостережлива, вміє мислити нестандартно, логічно міркувати, пояснювати, розуміти підказки – у неї розвинений даний тип інтелекту.

4. Музичний

Якщо дитина любить слухати музику, це ще не означає, що вона має музичний інтелект. Даний тип інтелекту розвинений у дітей, які люблять складати музику, співати і настукувати різні ритми. Вони краще за інших розуміють музику.

5. Лінгвістичний

У дітей, що володіють лінгвістичним інтелектом, зазвичай добре розвинені мовні навички. Якщо у вашої дитини гарний почерк, вона любить читати, добре розуміє граматику і вміє вірно писати складні слова, у неї розвинений даний тип інтелекту.

6. Екзистенційний

Екзистенціальний інтелект не варто плутати з інтровертованістю або егоцентричністю. Він пов’язаний зі здатністю людини насолоджуватися самотністю. Якщо дитина, залишаючись одна, не нудьгує і не боїться, то у неї розвинений даний тип інтелекту.

7. Міжособистісний

Діти з розвиненим міжособистісним інтелектом вміють добре спілкуватися з оточуючими. У них зазвичай багато друзів, і вони люблять бути в компанії. Якщо ваша дитина постійно проводить часом зі своїми друзями і любить спілкуватися з людьми, у неї розвинений даний тип інтелекту.

8. Натуралістичний

Якщо ваша дитина цікавиться садівництвом, доглядом за тваринами, то у неї розвинений даний тип інтелекту. Такі діти люблять природу.

06.05.22

Консультація психолога

дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

«Як зберегти віру в світле майбутнє під час бойових дій»

  1. Користуватися перевіринеми фактами.
  2. Будувати плани на найближчі дні. Не забувати мріяти – планувати, що найперше зробите після перемоги. Це може бути щось, що давно відкладали, або те, що в мирному житті здавалося дрібницею.
  3. Молитися, якщо ви віруюча людина. Молитви дають надію і підтримку.
  4. Давати собі установку на перемогу.
  5. Дозволяти собі злитися та бути вдячними.
  6. Дивитися, як завзято оточуючі працюють, бути включеним у добру справу (приготування їжі, пошук і доставка товарів для тих, хто цього потребує) надихає, формує піднесений настрій, вселяє віру у перемогу.
  7. Допомагати близьким: господарство, хатні справи, психологічна підтримка.

за матеріалами кандидата психологічних наук, психотерапевта

Наталії Портницької

 

 

Консультація психолога

дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А

«Нервовий зрив – самодіагностика,

або коли потрібно звернутися за допомогою до фахівців»

Нервовий зрив – це гострий психічний стан, неадекватно посилена емоційна реакція на події.

Під час війни емоцій накопичується надто багато, здебільшого негативних: тривога, злість, розгубленість, емоційне виснаження. Якщо намагатися  постійно їх пригнічувати, може виникнути загострення, психічний розлад, або кризовий психічний стан.

На які ознаки у своїй поведінці, або реакціях близьких варто звернути увагу ? У більшості ситуацій йдеться про емоції та реакції з якими людина не може впоратися самостійно. Кожна із цих ознак може бути «дзвіночком» для звернення за допомогою.

Неконтрольовані за силою емоційні реакції – агресія, лють, плач, дратівливість – емоції виникають не очікувано, спрямовуються на першого ліпшого, хто потрапив під руку, сила емоцій явно перебільшена, порівняно із приводом, який її викликав. Зупинити емоції неможливо;

Швидкі перепади настрою – від сміху до люті і навпаки;

Панічні реакції – раптові надсильні напади тривожності. Страх стає настільки сильним, що виникають раптові труднощі з диханням, підвищується серцебиття, тиск, здається, що земля тікає з-під ніг.

Пригніченість, апатія, збайдужілість, відчуття безсилля, безнадії. Попри те, що людина розуміє, що зараз потрібна її активність, допомога, сил вистачає лише на те, щоб лежати в ліжку й дивитися в одну точку. Будь – які інші, навіть найпростіші дії, вимагають надзвичайних зусиль.

Безсоння, або надмінна сонливість. В обох випадках немає відчуття того, що ви відпочили й набралися сил. Це призводить до виснаження організму, а іноді до збоїв у пізнавальній діяльності.

У голові весь час крутяться нав’язливі думки. Від них неможливо позбутися, або переключитися на щось інше. Поширеним є переконання про те, що треба постійно перевіряти новини, «тримати руку на пульсі». Так, людина постійно «скролить» новинні канали. На решту об’єктивно важливих справ не залишається часу та сил.

Неможливість зосередитися на будь – чому, запам’ятовувати найпростіші речі. Постійне відчуття «Туману в голові».

Відсутність інтересу до будь – чого, навіть до подій, які безпосередньо стосуються життя і здоров’я самої людини.

Зловживання алкоголем, або іншими психоактивними речовинами.

Щоб отримати безкоштовну конфіденційну онлайн консультацію психолога, або психотерапевта, потрібно лише коротко описати свій запит і залишити заявку на сайті tellme.com.ua. Вчасне звернення до фахівців допомагає зберегти життя і психологічне здоров’я.

за матеріалами кандидата психологічних наук, психотерапевта

Наталії Портницької

 

Консультація психолога

дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

«Додаткові швидкі вправи, що допомагають при сильних емоційних переживаннях»

Якщо сильна тривога переросла в панічну атаку, вам може здаватися, що ви вмираєте, у вас серцевий напад, або ви божеволієте, втрачаєте контроль над собою, що звичайно тільки підсилює всі негативні прояви.

Перше, що варто зрозуміти – це не небезпечний стан і він обов’язково закінчиться. Сама по собі панічна атака не несе жодної шкоди, страхи і тривожності, як відповіді на стресову ситуацію – це нормально.

Паніка – раптове почуття страху, настільки сильне, що пригнічує логічне мислення. Під час нападу паніки/панічної атаки характерні такі симптоми:

 

⁎ почуття тривоги та страху (навіть у стані спокою та безпеки);

⁎ нестача повітря, прискорене дихання;

⁎ пітливість;

⁎ озноб;

⁎ тремтіння по тілу;

⁎ запаморочення;

⁎ біль у грудях;

⁎ підвищення, або зниження кров’яного тиску;

⁎ неміння рук, або ніг;

⁎ безсоння;

⁎ пригнічений стан

Що можна зробити, якщо вас спіткала паніка:

  1. Розтирайте періодично мочки вух та кінчик носа;
  2. Швидко стискайте та розтискайте кулаки;
  3. Підрахунок подумки: рахуйте від 100 до 1; додавайте, множте в умі, проводьте будь – які математичні дії в умі;
  4. Спробуйте згадувати слова вірша чи пісні;
  5. По можливості випийте гарячий чай.

за матеріалами Тренінгового Центру Наталії Сабліної,

сайт: https://www.sablinatz.com/post/

Консультація

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами сайту: https://vseosvita.ua/library/posibnik-z-psihologicnoi-prosviti-dla-batkiv-osnovi-batkivskoi-kompetentnosti-253001.html

Фрази які не можна говорити дитині, яку віддають у дитячий садок

Ці 10 фраз, які дуже часто використовують батьки, можуть зашкодити швидкій і безболісній адаптації дитини до дитсадка.

Вчись їсти самостійно, бо в садочку ніхто кормити тебе не буде! — таким способом ми формуємо негативну установку дитини на садочок. Краще скажіть: Ти вже можеш їсти сам, ти вже такий дорослий! Мені так подобається дивитися, як ти самостійно їси!

Ану поділись іграшкою — в садочку доведеться ділитися! Там всі іграшки спільні! — для дитини це не аргумент, а для того, щоб малюк зміг взаємодіяти з іншими дітками, йому потрібно цьому навчитися. Краще скажіть: “Дивись, як хлопчик хоче твою іграшку, давай дамо йому трішки погратися, він пограється і поверне!”

Не плач, бо віддам в дитячий садок! — так ми залякуємо дитину, формуємо враження, що в садку погано і там можуть скривдити.

Заспокойся, бо заведу в дитсадок і там залишу! — знову ж таки, лякаємо дитину ще й тим, що мама може хотіти позбутися її, а значить не любить…

Там не страшно! Не бійся! Вихователька не буде тебе ображати! — «не» дитиною не сприймається. Дитина чує: “Потрібно боятися, в садку страшно, а вихователька може скривдити”

Я буду з тобою в групі сидіти! (якщо насправді ви не збираєтесь цього робити) — це обман. Обманюючи малюка ми самі собі копаємо яму, оскільки з часом він перестане нам довіряти, почне обманювати сам. Тому, якщо ви пообіцяли залишитися з дитиною — залишіться, і не йдіть поки малюк на це не погодиться.

Я тобі куплю…. якщо ти підеш в садочок! — малюк звикне до того, що кожен раз мама щось купує і з часом почне маніпулювати і вимагати щораз більше і більше.

Будь-який негатив про вихователів, помічників вихователя дитини, садочок загалом, навіть просто інтонація (в присутності дитини) — малюк складає враження про вихователів з ваших слів. Якщо ви негативно відзиваєтеся — значить вихователі погані, тому з ними залишатися небезпечно.

Не плач! Дивися, інші діти не плачуть! А ти… — не варто порівнювати дитину з іншими. Ніколи. Ні за яких обставин! Краще скажіть: ‘Тобі сумно / гірко, що доводиться залишатись без мами, я теж сумуватиму за тобою!”

В садочку так весело! Там стільки іграшок! Там стільки діток! Всі граються, веселяться! — ці фрази здатні викликати в дитини завищені очікування і сформувати враження, що садочок — це розвага, і що в садочку одразу з першого ж дня буде так прекрасно. Тому краще говоріть правду, більш стримано, попереджайте, що з дітками доведеться спочатку познайомитися, що в садочку будуть заняття і вихователь, яку потрібно буде уважно слухати.

03.05.22

Консультація

психолога дошкільного навчального закладу (ясла – садок) № 113

Клименко А. А.

за матеріалами сайту: https://vseosvita.ua/library/posibnik-z-psihologicnoi-prosviti-dla-batkiv-osnovi-batkivskoi-kompetentnosti-253001.html

Особливості та правила бесіди з дитиною
за допомогою прийомів активного слухання

 

Якщо ви хочете послухати дитину, обов’язково поверніться до неї обличчям. Дуже важливо також, щоб її і ваші очі знаходилися на одному рівні. Якщо дитина маленька, присядьте біля неї, візьміть її на руки або на коліна, можна злегка притягнути дитину до себе, підійти або присунути свій стілець до неї ближче. Уникайте спілкуватися з дитиною, перебуваючи в іншій кімнаті, повернувшись обличчям до плити, або до раковини з посудом, дивлячись телевізор, читаючи газету, сидячи, відкинувшись на спинку крісла або лежачи на дивані. Ваше положення по відношенню до неї і ваша поза – перші і найсильніші сигнали про те, наскільки ви готові її слухати і почути. Будьте дуже уважні до цих сигналів, які добре «читає», дитина будь-якого віку, навіть не віддаючи собі свідомого звіту в тому.

По-друге, якщо ви розмовляєте з засмученою дитиною, не слід ставити їй запитання. Бажано, щоб ваші відповіді звучали в стверджувальній формі. Здавалося б, різниця між стверджувальною і питальною відповідями дуже незначна, іноді це всього лише тонка інтонація, а реакція на них буває дуже різна. Часто на запитання «Що трапилося?» засмучена дитина відповідає «Нічого!», А якщо ви скажете «Щось сталося» то дитині буває легше почати розповідати про те, що трапилося.

Дуже важливо в бесіді «тримати паузу». Після кожної вашої репліки краще за все помовчати. Пам’ятайте, що цей час належить дитині, не забивайте його своїми міркуваннями і зауваженнями, пауза допомагає дитині розібратися в своєму переживанні і одночасно повніше відчути, що ви поруч. Дізнатися про те, що дитина ще не готова почути вашу репліку, можна по її зовнішньому вигляду. Якщо її очі дивляться не на вас, а в сторону, «всередину» або вдалину, то продовжуйте мовчати – в дитини відбувається зараз дуже важлива і потрібна внутрішня робота.

В вашій відповіді також іноді корисно повторити, що саме, як ви зрозуміли, сталося з дитиною, а потім позначити її почуття. Так, відповідь батька в попередньому прикладі могла би складатися з двох фраз. Іноді у батьків виникає побоювання, що дитина прийме повторення її слів як передражнювання. Цього можна уникнути, якщо використовувати інші слова з тим же змістом. Практика показує, що якщо ви навіть і використовуєте ті ж фрази, але при цьому точно вгадуєте переживання дитини, вона, як правило, не помічає нічого незвичайного, і бесіда успішно триває.

 

«Вправи які допомагають при сильному: стресі, тривозі, паніці»

  1. Дихальна вправа. Вдихаємо на 4 рахунки максимально глибоко. Затримуємо дихання на 3 рахунки. Повільно вдихаємо через ніс, або стиснувши губи, ніби ви пили через трубочку рідину, на 6 – 8 рахунків. Повторюємо 5 – 10 разів.
  2. Техніка 5 – 4 – 3 – 2 – 1
  • Знайдіть 5 речей, які ви можете побачити ! Ідея в тому, щоб поглядом відшукати якісь дрібні деталі в навколишніх об’єктах.
  • Знайдіть 4 предмети до яких ви можете доторкнутися. Це може бути тканина одягу, холод від стіни, волога на плащі.
  • Знайдіть 3 звуки, які ви можете почути. Що ви чуєте ? Рух транспорта на вулиці, гул холодильника, цокання годинника ? Вибереть щось і зосередьтеся на цьому.
  • Знайдіть 2 речі, які ви можете понюхати. Із запахами складніше. В ідеалі знайти запах сильний, на зразок аромосвічки, дезодоранту, або парфумів, підійде кава, або їжа.
  • Знайдіть щось 1, що можна спробувати на смак. Чудово підійдуть м’ятні льодяники, солодкі цукерки.
  1. При сильному треморі спробуйте парадоксальним способом посилити цей тремор і добре потрястися. Під час сильної стресової ситуації в кров миттєво викидається коктель із гормонів стресу, адреналін, кортизол та інші. Активується система виживання бий/біжи/замри, одним з проявів якої є сильна м’язова напруга, що може викликати за собою тремор. Коли Ви маєте на меті цей тремор усунути, м’язи швидко перепалюють гормони стресе через активність і розслаблюються.
  2. Рефлекс коли пірнаєш.

Покладіть на обличчя мокрий рушник, або опустіть обличчя в тазик з холодною водою. Цей рефлекс полягає в тому, що коли людина пірнає обличчям у холодну воду (у воду нижче 21 градуса), то її організм реагує на це особливим чином:

  • Уповільнюється серцебиття;
  • Сповільнюється потік крові до кінцівок.

Ці дві реакції починають відбуватися одразу, як тільки обличчя занурюється у холодну воду організм уповільнює себе, щоб витрачати меньше кисню і енергії – і таким чином вижити під водою, тобто протриматися довше. Активується парасимпатична нервова система, що відповідає за процеси гальмування в організмі, пригнічуючи і симптоми панічної атаки та усуваючи їх.

за матеріалами Тренінгового Центру Наталії Сабліної,

сайт: https://www.sablinatz.com/post/

 

«Як розпізнати посттравматичний синдром»

Зокрема, ПТСР скоріше за все діагностують у того, хто:

  • втратив друзів чи побратимів,
  • бачив мертвих,
  • стріляв,
  • перебував під обстрілом,
  • непокоївся щодо рідних,
  • почувався зрадженим та потрапляв у полон чи оточення.

Симптоми ПТСР:

  1. Вибухова реакція: звичні звуки змушують насторожуватися, ховатися чи ставати у бойову позицію. Загостерна пильність без причини: у звичайній ситуації ви дивитися у щілину чи немає там смертельної загрози.
  2. Агресія: є прагнення будь-які питання і проблеми вирішувати за допомогою грубої сили.
  3. Напади люті: спалахи люті, які відбуваються, як правило, після вживання алкоголю.
  4. Відсутність емоцій: не виходить виявляти почуття, дружити, співпереживати, радіти.
  5. Погіршення пам’яті: забуваються прості буденні речі.
  6. Різкі звуки викликають паніку: лякають звичні звуки.
  7. Депресія: здається, що життя – це суцільна чорна смуга.
  8. Почуття провини: відчуття провини за те, що лишилися живі.
  9. Думки про самогубство.
  10. Тривожність: може турбувати реальний біль або тривога, страх, невпевненість, провина.

Наслідки ПТРС:

  • посилення вже наявних синдромів,
  • залежності від алкоголю та наркотиків,
  • втрати родини, різноманітних хвороб (деменції, серцевих нападів, інфаркту) та до небажання жити.

 

Особливу увагу варто звернути на те, що посттравматичний синдром не лікується звичайною турботою, відпусткою, чаєм чи горілкою. Крім того людину, яка страждає від ПТСР мучать безсоння, нічні жахи, “документальні сни”, нав’язливі та гальциинаторні спогади.

за матеріалами сайту: «Українська правда – життя» https://life.pravda.com.ua/society/2015/03/17/191120/

 

«Як допомогти собі при посттравматичному стресовому розладі»

Хоча лікування та видужання від ПТСР може тривати деякий час, ви можете допомогти собі почуватися краще протягом цього часу. Ось кілька речей, які ви можете зробити:

  • Будьте на зв’язку зі своїм лікарем та дотримуйтеся плану лікування.
  • Займіться фізичними вправами, майндфулнес практиками або іншою діяльністю, яка допомагає зменшити стрес.
  • Намагайтеся дотримуватися режиму сну, харчування, фізичної активності.
  • Ставте реалістичні цілі й робіть те, що вам по силах.
  • Проводьте час із друзями чи родичами, яким довіряєте, та розповідайте їм про речі, які викликають у вас симптоми розладу.
  • Налаштуйтесь, що ваші симптоми будуть минати поступово, а не відразу.
  • Уникайте вживання алкоголю або наркотиків.

за матеріалами сайту: «Найважливіше про психічне здоров’» https://www.mh4u.in.ua/shukayu-dopomogu/shho-take-posttravmatychnyj-stresovyj-rozlad-ptsr/

 

«Посттравматичний стресовий розлад у підлітків і дітей»

Вплив травмуючих подій на дітей має більш далекосяжні наслідки, ніж подібна травма для дорослих. І не лише тому, що в дитини менше емоційних і інтелектуальних ресурсів, щоби впоратися з ударом, але через те, що в неї триває розвиток і дозрівання організму, у тому числі й моральної, душевної частини.

Діти можуть переживати травмуючі події різними способами, такими, як:

  • нав’язливі спогади, що заважають працювати вдома або в школі, – це яскраві переживання, які включають візуальні та слухові елементи, що мали місце під час травми, потенційно змушуючи дитину відчувати, що епізод повторюється знову, і викликаючи сильний страх;
  • поведінкова реконструкція – діти можуть діяти агресивно щодо інших або робити й говорити те, що вони бачили, причому часто не усвідомлюють негативну спрямованість своїх дій;
  • реконструкція через гру – дитина може переживати травмуючий досвід через повторювану гру, наприклад, багато разів граючи одну й ту ж сцену, у якій борються люди, відбувається автокатастрофа або згорає будинок.

Діти або підлітки з ПТСР, як правило, уникають думати або говорити на теми, які можуть нагадати їм про травматичні переживання.

Сон – проблеми зі сном характерні та поширені. Дитині важко заснути, у неї виражений страх перед темрявою або вона не хоче спати одна, часто прокидається вночі. З настанням ночі приходять страхи, так, і як уява на стіні осіб або очей, що дивляться на дитину. Нічні жахи – поширене явище серед дітей із ПТСР. Вони можуть мати пряме відношення до травмуючої події або, частіше, складаються з лячних снів на загальні теми.

Емоційні розлади – щоби впоратися з негативними реакціями, дітям із ПТСР доводиться пригнічувати спогади та свої емоційні реакції, такі діти можуть здаватися емоційно затерплими (стан оніміння). Вони менше сміються, проявляють менше емпатії та співчуття.

ПТСР асоціюється з песимізмом щодо майбутнього. У дітей цей песимізм може проявлятися як віра в те, що вони ніколи не стануть дорослими, або як відсутність інтересу до планування на майбутнє.

Дисоціативні епізоди

Це періоди «відключення» від зовнішнього середовища. Дитина з дисоціацією може здаватися відсутньою й не реагує на голосові подразники протягом кількох хвилин. Такі епізоди можуть спричиняти події, котрі нагадують дитині про травмуючі факторі.

Когнітивні аномалії

Окреме дослідження нейропсихологічної функції в дітей із ПТСР виявило дефіцит стійкої уваги, складнощі з розв’язанням проблем і абстрактним мисленням.

У деяких дітей із ПТСР поведінка є аномальною: вони надмірно приємні та уважні до лікаря, соціального працівника. Таке явище може означати, що в дитини є підстави побоюватися гніву дорослих людей.

У дітей молодшого віку травмуючі події, особливо – давня травма або стресові умови життя, з більшою ймовірністю затримують розвиток відразу декількох сфер, таких, як взаємовідносини, когнітивні здібності, соціальна адаптація.

Травмовані діти можуть здаватися аутистами, зазнають труднощів у навчанні.

за матеріалами публікації Roy H Lubit, MD, PhD

з сайту: https://gfmg.ua/news-medicine/posttravmatichnij-stresovij-rozlad-ptsr

 

«Як психологічно допомогти собі,

якщо ви опинилися в епіцентрі бойових дій»

Сьогодні всі ресурси спрямовані на збереження життєздатності, а рефлексія почуттів буде згодом. Але чим більше часу мене, тим гірше для психіки. Якщо ви нічого не відчуваєте зараз, дієте на автоматі – вас обов’язково усе наздожене. І чим раніше ви звернете на це увагу, тим краще.

Чим далі людина від бойових дій, то ширший її емоційний спектр, бо в неї є можливість видихати та проживати. Якщо ви в епіцентрі небезпечних подій, то приходиться тримати себе в тонусі та дбати про збереження свого життя, опираючись на злість та агресію, не має часу на проживання суму та горя.

Що варто робити в такому стані ?

♦ якщо ви в епіцентрі подій, дозвольте собі бути в стані повної мобілізації та не відчувати нічого, окрім злості. Так психіка захищає вас: вона вибирає не відчувати, аби зберегти життя, бо це зараз найголовніше.

♦ спостерігайте за цією зоною, усвідомлюйте, що ви вибираєте зараз не переживати цей досвід, і обов’язково дайте почуттям волю, коли буде безпечне місце та час.

♦ у кожного зараз формується психологічна травма, важливо вчасно її усвідомити, звернутися за підтримкою, не думати, що це нормально – нічого не відчувати;

♦ якомога швидше донести себе до психотерапії та починати обробляти цей досвід війни.

за матеріалами з Психологічної підтримки

від психолога Тетяни Гайдук

 

«Що робити, коли дитина під впливом сильного страху»

  1. Обов’язково взяти себе в руки;
  2. Вмити дитину водою;
  3. Обійняти, пригорнути до себе;

Говорити:

  • Подивися на мене;
  • Дихай, як я;
  • Я поруч;
  • Я захищу тебе;
  • Візьми мою руку;
  • Люблю тебе.
  • за матеріалами ДСНС